наметіль

НАМЕТІ́ЛЬ, і, ж., розм.

Те, що наметене вітром.

Роман оглянувся, зійшов на обочину дороги: на нього, вибиваючи поперед себе снігову наметіль, летіла пара добрих коней (М. Стельмах);

Ішов [Оксен] з галявини, намагаючись ступати по своєму ж сліду, бо йому жаль було топтати оцю .. чисту снігову наметіль, що цнотливо біліла довкола ялинки (А. Дімаров).