намордник

НАМО́РДНИК, а, ч.

Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини.

Котра [собака] й на волі ходить, То намордник має кожна (В. Самійленко);

Мовчки сидів [майор Воронцов] під стіною на купі трофейних німецьких протигазів, схожих на телячі намордники (О. Гончар);

Зніми намордника із пса – він враз кусати стане (В. Стус, пер. з тв. Б. Брехта);

* Образно. Брати стоять, як пси у намордниках, – люті, але безсилі (В. Кожелянко).

Значення в інших словниках

1. намордник — намо́рдник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. намордник — -а, ч. 1》 Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини. 2》 Поперечний ремінь у вуздечці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намордник — А, ч. Бюстгальтер. Хочу зняти намордник, бо вже натис тіло.  Словник сучасного українського сленгу
4. намордник — НАМО́РДНИК, а, ч. 1. Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини. Котра й на волі ходить [собака], То намордник має кожна (Сам.  Словник української мови в 11 томах