намордник
НАМО́РДНИК, а, ч.
1. Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини.
Котра й на волі ходить [собака], То намордник має кожна (Сам., І, 1958, 160);
Щоб запобігти порушенню рефлексу ссання в телят, використовують різні пристосування: намордники, прив’язі та ін. (Соц. твар., З, 1956, 60).
2. Поперечний ремінь у вуздечці.
Словник української мови (СУМ-11)