наморочитися
НАМОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
Багато, довго поморочитися.
– Ой, не кажіть... Наморочилось іще з ним. Заброда й Лобода дуже вже потурають йому (Микола Чернявський);
Зійшло сонце, пахнуло жаром, напекло землю; дихати нічим, наморочиться голова, хочеться лежати й лежати (В. Підмогильний);
В голові Григорієві наморочилось від явної галюцинації (І. Багряний);
Дихалося легко, в голові наморочилося, ніби від веселого святкового танцю (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)