наморщений

НАМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до намо́рщити.

Радість помалу проступає знову, розгладжує покривлені уста, наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко проміниться з очей (В. Винниченко);

Максим розгублено підіймає голову. На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами (М. Стельмах);

* Образно. Звідти наморщене хвилями море мені здавалося ще величнішим (В. Логвиненко).

2. у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений.

Мову людську і пісні він потай Слухає з наморщеним чолом (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. наморщений — намо́рщений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наморщити. 2》 у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наморщений — НАМО́РЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́рщити. Максим розгублено підіймає голову. На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами (Стельмах, І, 1962, 219); *Образно.  Словник української мови в 11 томах