наморщений

НАМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́рщити.

Максим розгублено підіймає голову. На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами (Стельмах, І, 1962, 219);

*Образно. Звідти наморщене хвилями море мені здавалося ще величнішим (Логв., Давні рани, 1961, 74).

2. у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений.

Мову людську і пісні він потай Слухає з наморщеним чолом (Рильський, І, 1956, 346).

Значення в інших словниках

1. наморщений — намо́рщений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до наморщити. 2》 у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наморщений — НАМО́РЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до намо́рщити. Радість помалу проступає знову, розгладжує покривлені уста, наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко проміниться з очей (В. Винниченко); Максим розгублено підіймає голову.  Словник української мови у 20 томах