намулювання

НАМУ́ЛЮВАННЯ¹, я, с.

Дія за знач. наму́лювати¹.

Делювіальні відклади, що є на дні балок і частково в річкових долинах, утворилися внаслідок намулювання делювіальними водами (з наук. літ.);

Намулювання піску та глини відбувається за рахунок змиву землі під час великих дощів (з навч. літ.).

НАМУ́ЛЮВАННЯ², я, с.

Дія за знач. наму́лювати².

Коли ноги натерли, місця намулювання змащують міцним розчином марганцівки, заклеюють бактерицидним лейкопластирем (із журн.);

Надмірне зрізання живого рогу копита призводить до намулювання та інших пошкоджень (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. намулювання — наму́лювання 1 іменник середнього роду нанесення течією наму́лювання 2 іменник середнього роду пошкоджування тертям  Орфографічний словник української мови
2. намулювання — I -я, с. Дія за знач. намулювати I. II -я, с. Дія за знач. намулювати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намулювання — НАМУ́ЛЮВАННЯ і, я, с. Дія за знач. наму́лювати¹. НАМУ́ЛЮВАННЯ², я, с. Дія за знач. наму́лювати².  Словник української мови в 11 томах