намірювати
НАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і НАМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАМІ́РЯТИ, яю, яєш, док., що і без прям. дод.
Відмірювати яку-небудь кількість чогось.
Ото ж цілісіньке літо міряли вони землі .. На осінь обміряли, взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (О. Кониський);
Тимофій уміло починає витесувати .. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (М. Стельмах);
– Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? (М. Коцюбинський);
Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одіта в святкове серед будня, наміряла хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)