намірювати
НАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і НАМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАМІ́РЯТИ, яю, яєш, док., перех. Відмірювати яку-небудь кількість чогось.
Тимофій уміло починає витесувати.. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (Стельмах, II, 1962, 34);
— Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? (Коцюб., II, 1955, 29).
Словник української мови (СУМ-11)