намірятися

НАМІРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, і НАМІ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. з інфін. Мати намір робити що-небудь.

А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого, Що я стратить наміряюсь Максима святого (Т. Шевченко);

Марко намірювався одразу йти до дна, щоб не мучитися. Коли б він не зазанав знущання од піратів,.. то, безперечно, пробував би продержатись на воді кілька годин (М. Трублаїні);

Він [Бурмило], не панькаючись з нами, як учителька, міг і потиличника дати, а до того ж завжди намірявся зірвати з голови провинного шапку (Б. Антоненко-Давидович);

Я зі самого ранку шукав його, я намірявся знайти його, тому і знайшов (Любко Дереш);

Щось мені здається, що він ніби намірився сватати мою дочку (І. Нечуй-Левицький);

Мар'ян .. намірився як-небудь відкараскатися від надокучливого свата (С. Чорнобривець).

2. на кого – що, в кого – що і без дод. Націлюватися в кого-, що-небудь, замахуватися на когось, щось.

Левіт береться за камінь і наміряється в пророка самарійського (Леся Українка);

Дід Опанасій ні з того ні з сього почне намірятись на хлопця палецею, і той ладний вже плакати (М. Івченко);

У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (В. Сосюра);

Уже намірився [стрілець], вже курок відвів, щоби вбити Селезня (І. Франко);

Побачивши, як бугай на мого хлопця рогами намірився, кинув я все та й лізу прожогом із даху (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. намірятися — наміря́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намірятися — Мати намір, мати на оці, хотіти, пориватися, ф. думати; (чим) замірятися, замахуватися, націлюватися; п! НАВАЖУВАТИСЯ; дк. НАМІРИТИСЯ, наставитися.  Словник синонімів Караванського
3. намірятися — див. збиратися; хотіти  Словник синонімів Вусика
4. намірятися — -яюся, -яєшся, недок., наміритися, -рюся, -ришся, док. 1》 з інфін.Мати намір робити що-небудь. 2》 на кого – що, в кого – що і без додатка. Націлюватися в кого-, що-небудь, замахуватися на когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. намірятися — Ватувати, зватовувати, зватувати, наватовувати, наватувати, обватовувати, обватувати, поватовувати, поватувати, уватовувати, уватувати, замірюватися, замірятися, заміритися, наважуватися, наважитися  Словник чужослів Павло Штепа
6. намірятися — ЗАМА́ХУВАТИСЯ (різко піднімати руку, щоб завдати удару), ЗАМІРЯ́ТИСЯ, НАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАМА́ХУВАТИ рідко. — Док.: замахну́тися, замі́ритися, намі́ритися. — Ех! — замахується він важкою правицею і з усієї сили б'є по підставленій на той час Баглаєм долоні (Д.  Словник синонімів української мови
7. намірятися — Наміря́тися, -ря́юся, -ря́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. намірятися — НАМІ́РЯТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. з інфін. Мати намір робити що-небудь. А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого, Що я стратить наміряюсь Максима святого (Шевч., II, 1953, 257); Саїд Алі..  Словник української мови в 11 томах
9. намірятися — Намірятися, -ряюся, -єшся сов. в. намірятися, -рюся, -ришся, гл. 1) Нацѣливаться, нацѣлиться. Стрілець ще намірився в третій раз. Рудч. Ск. І. 142. 2) Замахиваться, замахнуться. Він уже намірився мене вдарити. 3) Вознамѣриваться, вознамѣриться.  Словник української мови Грінченка