напад
НА́ПАД, у, ч.
1. Дія за знач. напа́сти¹, напада́ти.
В селі неначе ждали татарського нападу (І. Нечуй-Левицький);
Бугор пропонує вчинити напад на один з .. нічних експресів (О. Гончар);
Запобігти кліщовим висипно-тифозним пропасницям можна, оберігаючи людину від нападу на неї пасовищних кліщів у степу і в полі (з наук.-попул. літ.);
Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Яків Баш).
2. Момент загострення, посилення чого-небудь; приступ.
Дома дівчинку зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад пропасниці (Леся Українка);
Його опанував напад гнітючої туги й терпкої гіркоти (О. Довженко);
Рана гоїлася, він уже почував себе краще, напади слабкості і запаморочення вже минули (В. Собко).
3. Група гравців футбольної, хокейної та інших спортивних команд, яка атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота; протилежне захист.
– А центр нападу у команді “Динамо” як м'яча жене? Коля .. м'яча нікому не дає, з-під своїх ніг не випускає (О. Ковінька);
Захист нашої команди грав дуже добре, а напад – ще краще. В результаті – 4 : 0 (з газ.).
4. розм. Спосіб здійснення чого-небудь; прийом.
Він налив чарку й подав Бородавкіній. Вона пила помаленьку, крапля за краплею, кількома нападами (І. Нечуй-Левицький);
Еге-е, – регоче Яким з того берега, шаруючи руки піском. – Ви всіма нападами [плаваєте]? А нуте, ще по-жіночому! (Панас Мирний).
5. у знач. присл. на́падами, розм. Нерівномірно, окремими періодами, заходами.
Добре все-таки, що тут зима буває тільки нападами, я не знаю, як я терпітиму наші .. зими (Леся Українка);
Коло неї [драми-поеми “Діди”] поет [А. Міцкевич] прцював нападами, сливе все життя (М. Рильський).
(1) [За] кількома́ на́падами – кілька разів.
[Петро:] Мої ліки, може, не поможуть одразу, а за кількома нападами (В. Самійленко);
Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови і, мабуть, кількома нападами (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)