напад
НА́ПАД, у, ч.
1. Дія за знач. напа́сти, напада́ти.
В селі неначе ждали татарського нападу (Н.-Лев., III, 1956, 151);
З двох боків одночасно на фільварок вчинили напад два партизанські загони (Кол., На фронті.., 1959, 71).
2. Момент загострення, посилення чого-небудь; приступ.
Дома дівчинку зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад пропасниці (Л. Укр., III, 1952, 635);
Його опанував напад гнітючої туги й терпкої гіркоти (Довж., І, 1958, 409);
Рана гоїлася, він уже почував себе краще, напади слабкості і запаморочення вже минули (Собко, Справа.., 1959, 190).
3. Група гравців футбольної, хокейної та інших спортивних команд, яка атакує противника, щоб забити м’яч, шайбу в його ворота.
Ну, як же ж ви можете його не взяти [на футбол], коли він, може, — "центр нападу" якого-небудь майданчика (Вишня, І, 1956, 403).
4. розм. Спосіб здійснення чого-небудь; прийом.
Еге-е, — регоче Яким з того берега, шаруючи руки піском. — Ви всіма нападами [плаваєте]? А нуте, ще по-жіночому! (Мирний, IV, 1955, 318).
5. у знач. присл. на́падами, розм. Нерівномірно, окремими періодами, заходами.
Добре все-таки, що тут зима буває тільки нападами, я не знаю, як я терпітиму наші.. зими (Л. Укр.,У, 1956, 219);
Шумів вітер нападами, тривожно цвірінчали пташки (Ю. Янов., II, 1954, 79).
◊ [За] кількома́ на́падами — кількома заходами.
[Петро:] Мої ліки, може, не поможуть одразу, а за кількома нападами (Сам., II, 1958, 125);
Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови і, мабуть, кількома нападами (Ле, Клен. лист, 1960, і).
Словник української мови (СУМ-11)