напам'ять

НАПА́М'ЯТЬ, присл.

Із пам'яті, не дивлячись у текст.

Марта напам'ять витвердила “Плавай, плавай, лебедоньку” (Панас Мирний);

Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх напам'ять своїм друзям (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. напам'ять — присл. Із пам'яті, не дивлячись у текст. Вивчити напам'ять.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. напам'ять — напа́м'ять прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. напам'ять — НАПА́М'ЯТЬ (із сл. знати, вивчати і т. ін. — дослівно, слово в слово), НАЗУБО́К підсил. розм. Олег уже двадцять разів устиг прочитати записку, вивчив її напам'ять (О. Донченко); — В такому віці, як ти, я вже безкозирку носив, обов'язки свої назубок знав (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
4. напам'ять — Напам'ять нар. Наизусть.  Словник української мови Грінченка