напасати
НАПАСА́ТИ¹, а́ю, а́єш і рідше НАПА́СУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПА́СТИ, су́, с́еш, док., що.
Пасучи худобу, давати їй можливість наїстися.
Правда ж вівці в нас красиві?.. А пасуть їх чабани; Цілий день із ними в полі, Напасають їх доволі (М. Познанська);
За садком біля ставу в отаві помукують воли (Лука напасує) (А. Головко);
– Наші коні голодні, з ніг падають. Півсвіту проїхали – травиночки не бачили. Треба ж напасти? (Григорій Тютюнник).
НАПАСА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАПАСТИ́, су́, се́ш, док., що, чого.
Заготовляти що-небудь у якісь кількості для використання в разі потреби.
Нащо живете?.. Лій напасати для царя-екзарка? (Леся Українка);
А на весілля – скільки б не напасав срібних карбованців – не напасешся (Ф. Бурлака);
Білка напасає багато горіхів – зима буде скрутною (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)