напереваги
НАПЕРЕ́ВАГИ, НАВПЕРЕ́ВАГИ, присл.
Тримаючи перед собою, з нахилом уперед (про гвинтівку, піку і т. ін.).
Бійці з автоматами напереваги мчали через перехрестя на будинок, що клекотів з низу до верху (О. Гончар);
З шипінням піднялися три ракети і, опускаючись, вирвали з темряви шматок обвислої кручі і людську постать з гвинтівкою навпереваги (М. Стельмах);
Ворон зняв з-за спини карабін, взяв його навпереваги і повів очима поміж дерев, поки зачепився поглядом за густу вільшину (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)