наперебій
НАПЕРЕБІ́Й, НАВПЕРЕБІ́Й, присл.
Перебиваючи один одного, намагаючись зробити щось першим.
Біля мосту машину оточили босоногі хлопчаки і наперебій почали розказувати, як швидше проїхати до хати Гайворонів (М. Зарудний);
Варя і Клава наперебій обнімають та міцно цілують Надю (Д. Ткач);
У дворі вже було повно людей, і всі навперебій гучно вітали молодого (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)