наперевіс
НАПЕРЕВІ́С, присл.
Те саме, що наперева́ги.
Німець з криком кудись падає, а Дорош із гвинтівкою наперевіс біжить далі (Григорій Тютюнник);
Він перший кинувся в атаку на горбок із заступом наперевіс (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)