наперегони
НАПЕРЕГО́НИ, НАВПЕРЕГО́НИ, присл.
Намагаючись перегнати, випередити один одного, кого-, що-небудь у бігу, в їзді і т. ін.
По кам'яній вулиці міста наперегони мчали повні пасажирів одутлі автобуси й легкові машини (П. Панч);
– Як хочете, хазяїне, а бігати навперегони я не стану (А. Шиян);
* Образно. Крізь далі прямовисні Летить локомотив. За ним – ланцюг вагонів, Мов журавлиний ключ. І дим наперегони (Л. Дмитерко);
// перен. Намагаючись перевершити, перемогти один одного в чому-небудь.
Ось і почали вони [багачі] потаємно наперегони шапкувати перед Іваном, частувати його (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)