наперевіс
НАПЕРЕВІ́С, присл. Те саме, що напере́ваги.
Німець з криком кудись падає, а Дорош із гвинтівкою наперевіс біжить далі (Тют., Вир, 1964, 318);
Він перший кинувся в атаку на горбок із заступом наперевіс (Донч., V, 1957, 200).
Словник української мови (СУМ-11)