наперчити

НАПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. що. Покласти в щось їстівне яку-небудь кількість перцю або посипати перцем.

Пироги добрі, та начинку дуже наперчили (Сл. Б. Грінченка).

2. кому і без дод. Сказати кому-небудь щось дошкульне, ущипливе, їдке.

Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець. Вже дуже наперчила! (І. Нечуй-Левицький);

[Воєвода:] Прочитай йому мерщій. [Кезгайло:] Попався, друже, – він тобі наперчить. [Воєвода:] Читай отут (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. наперчити — наперчи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наперчити — -чу, -чиш, док., перех. Покласти у щось їстівне яку-небудь кількість перцю або посипати перцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наперчити — НАПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Покласти в щось їстівне яку-небудь кількість перцю або посипати перцем. Пироги добрі, та начинку дуже наперчили (Сл. Гр.); *Образно. — Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець. Вже дуже наперчила! (Н.-Лев., II, 1956, 371).  Словник української мови в 11 томах
4. наперчити — Наперчи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Приправить перцемъ. Желех. Пироги добрі, та начинку дуже наперчили. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка