наперчений

НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наперчи́ти.

Обідали [козаки] просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий, гаспидськи наперчений борщ шипів і булькав, і пахощі стояли над Січчю, аж святі умлівали на небі (Ю. Мушкетик);

Вам запропонують в Індонезії підсмажені в кокосовій олії плоди папайї, печені банани, вогненно наперчений рис (із журн.);

// у знач. прикм.

– Сконаєш, Ложечко! – відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (О. Ільченко);

// напе́рчено, безос. пред.

* У порівн. Ліжко теж було до пари Кухні тій. Блощиць в нім сила, Мов наперчено (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. наперчений — напе́рчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наперчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наперчити. || наперчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наперчений — НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напе́рчити; // у знач. прикм. — Сконаєш, Ложечко! — відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 430); //наперчено, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах