наперчений

НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напе́рчити;

//

у знач. прикм. — Сконаєш, Ложечко! — відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 430);

//наперчено, безос. присудк. сл.

*У порівн. Ліжко теж було до пари Кухні тій. Блощиць в нім сила. Мов наперчено (Л. Укр., IV, 1954, 156).

Значення в інших словниках

1. наперчений — напе́рчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наперчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наперчити. || наперчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наперчений — НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наперчи́ти. Обідали [козаки] просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий, гаспидськи наперчений борщ шипів і булькав, і пахощі стояли над Січчю, аж святі умлівали на небі (Ю.  Словник української мови у 20 томах