Значення в інших словниках
-
наперчений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наперчити. || наперчено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наперчений —
НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наперчи́ти. Обідали [козаки] просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий, гаспидськи наперчений борщ шипів і булькав, і пахощі стояли над Січчю, аж святі умлівали на небі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
наперчений —
НАПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напе́рчити; // у знач. прикм. — Сконаєш, Ложечко! — відмовив песикові хазяїн, але все-таки жбурнув йому під стіл шматок наперченої баранини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 430); //наперчено, безос. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах