напитий
НАПИ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який багато, досхочу напився, випив чого-небудь; напоєний.
– Кажеш, Кузьмо, не пропадемо? – Ніколи в світі! – весело одгукнувся Кузьма. – Ситі-напиті будемо і ніс у табаці (А. Головко);
– Є люди, – сказав [Тритузний] нарешті, – що мало чим цікавляться... Одним днем живе [така людина], як та качка: ряски нахапавсь, воло набив і чого йому ще... Наїдений, напитий (О. Гончар).
2. П'яний, нетверезий.
Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий (М. Коцюбинський);
– Він напитий прийшов, то й за волоси мене водив, щей кулакував (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)