напитий

НАПИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який багато, досхочу напився, випив чого-небудь; напоєний.

— Кажеш, Кузьмо, не пропадемо? — Ніколи в світі! — весело одгукнувся Кузьма. — Ситі-напиті будемо і ніс у табаці (Головко, II, 1957, 479).

2. П’яний, нетверезий.

Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий (Коцюб., II, 1955, 310).

Значення в інших словниках

1. напитий — напи́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. напитий — -а, -е, розм. 1》 Який багато, досхочу напився, випив чого-небудь; напоєний. 2》 П'яний, нетверезий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напитий — НАПИ́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який багато, досхочу напився, випив чого-небудь; напоєний. – Кажеш, Кузьмо, не пропадемо? – Ніколи в світі! – весело одгукнувся Кузьма. – Ситі-напиті будемо і ніс у табаці (А.  Словник української мови у 20 томах
4. напитий — П'Я́НИЙ (який перебуває у стані сп'яніння), НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, ХМІЛЬНИ́Й, ЗАХМЕ́ЛЕНИЙ, ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, ПІДПИ́ЛИЙ, ПІДПИ́ТИЙ, ПІДНАПИ́ЛИЙ, СП'ЯНІ́ЛИЙ, НАПИ́ТИЙ розм., ПІДХМЕ́ЛЕНИЙ розм., НАЛИ́ГАНИЙ вульг. (який дійшов до стану сп'яніння).  Словник синонімів української мови
5. напитий — Напи́тий, -а, -е 1) Напоенный. Я буду що-дня і наїдена, й напита. Мнж. 7. 2) Пьяный. Ти тверезий, я — напита. Грин. III. 657.  Словник української мови Грінченка