напластування
НАПЛАСТУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. напластува́ти і напластува́тися.
В. Симоненко йшов проти напластувань брехні й аморальності, проти живучих культів і культиків, які гальмують рух нашого суспільства вперед (із журн.);
// Шар, пласт чого-небудь, нанесений на основне, первісне.
– А оліфа через якихось там і вісімсот років темніла, і вже новий “художник-варвар” замальовував цю потемнілу ікону своїм сюжетом і теж покривав його оліфою. І так під отими темними напластуваннями жила собі древня ікона (П. Загребельний).
2. геол. Ущільнені осадові утворення у вигляді кількох шарів ґрунту, що налягають один на одний.
Знайшли вони родовища залізняку і сланцю. Все уважно нанесли на карту. Наступні геологічні експедиції мають оконтурити ці райони, з'ясувати багатство напластувань (О. Донченко).
3. перен. Певна риса, особливість пізнішого походження в свідомості, характері і т. ін., що приєднується до основного, первісного.
В будь-якій події є збуджувальне магнето, першопричина себто. Іноді до неї справді важко пробитись крізь напластування, історичні і суспільно-політичні (Б. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)