наплутаний
НАПЛУ́ТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наплу́тати.
Забивало дух. Його оточили молоді студентки, він фундував коктейлі, відбивався від танців, мав облиту вином білу маніжку, на правій щоці виразний знак мальованих уст і цілу купу наплутаного на шиї серпантину (У. Самчук);
// наплу́тано, безос. пред.
– Тут щось таки добре наплутано. Цей клятий дідок мастак крутити ґудзики .. Розберімося (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)