напрасний
НАПРА́СНИЙ, а, е.
1. тільки напра́сний, розм., рідко. Те саме, що несправедли́вий.
Боляче відчував Юріштан, що напрасну велику кривду чинить батькові й матері, що піддався злобній хвилі (Г. Хоткевич).
2. діал. Раптовий, несподіваний.
Тиху задуму вечірнюю напрасна буря розвіяла (Леся Українка);
Напрасний дощ захопив мене серед вулиці, і я змушений був схоронитися (І. Франко);
// Наглий, раптовий (про смерть).
Одного літнього ранку вмер [о. Василій] нагло, напрасною смертю (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)