наприкінці
НАПРИ́КІНЦІ́.
1. присл. У кінці, під кінець.
Наприкінці капітан поскаржився Воронцову, що ось цей сержант .. змушував його, капітана, всю дорогу грати на губній гармошці (О. Гончар);
І далі вже розбиралося по кісточках Уласа. Наприкінці із усіма подробицями описувалося, як і при яких обставинах Улас підривав авторитет Гната (Григорій Тютюнник).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні процесу, дії, часу і т. ін., на останньому етапі яких щось відбувається.
Наприкінці концерту виступив Лисенків хор, і пішли українські народні пісні (І. Нечуй-Левицький);
Наприкінці XVI століття спалахнуло на Україні селянсько-козацьке повстання проти пансько-шляхетської Польщі (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)