напролом
НАПРОЛО́М, присл., розм.
1. Незважаючи на перешкоди або енергійно їх переборюючи (під час руху вперед).
Ось він уже й бачить болгарина, що напролом біжить через кущі, низько пригнувши голову (В. Кучер);
З відчаю ведмідь кидається напролом уперед, бо назад нема вороття (В. Гжицький).
2. перен. Відверто, не криючись.
За своєю наївністю він звик діяти прямо, напролом, говорити в очі те, що думав (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)