напропале
НАПРОПА́ЛЕ, присл., розм.
Ні про що не думаючи; не думаючи про наслідки.
Люди охали, стогнали, З голоду вмирали; А Давид, що тілько [тільки] бачив, Грабив напропале (С. Руданський);
Лукина почала бігать до корчми та напропале пити за чоловікове добро (І. Нечуй-Левицький);
// Дуже сильно.
[В с і:] Грайте, скрипки і цимбали. Гудіть, баси, напропале! (М. Кропивницький);
Іваненко напропале закохався .. у куплі та в продажі (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)