напропале
НАПРОПА́ЛЕ, присл., розм. Ні про що не думаючи; не думаючи про наслідки.
Лукина почала бігать до корчми та напропале пити за чоловікове добро (Н.-Лев., III, 1956, 361);
// Дуже сильно.
[В с і:] Грайте, скрипки і цимбали. Гудіть, баси, напропале! (Кроп., II, 1958, 110);
Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Вовчок, І, 1955, 217).
Словник української мови (СУМ-11)