напрочуд

НАПРО́ЧУД.

1. присл. Надзвичайно, дуже; навдивовижу.

Погода була напрочуд гарна (І. Франко);

Наш рідний край справді благословенний край; .. яблука родять напрочуд рясно (Леся Українка);

Ксьондз схилив голову набік .. В цю мить він напрочуд скидався на свого брата (З. Тулуб).

2. присл. Дуже добре, чудово.

Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (П. Грабовський).

3. у знач. прикм. Те саме, що дивови́жний.

Пам'ять у нього [Шимека] була напрочуд (І. Франко);

Слух у нього [Микити] був напрочуд (Ф. Бурлака);

Показав [Каландріно] зарізаного кабана, якого гадав засолити про домашню потребу. Кабан був і справді напрочуд (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Значення в інших словниках

1. напрочуд — (викликаючи захоплені почуття) надзвичайно, навдивовижу, дивовижно, неповторно.  Словник синонімів Полюги
2. напрочуд — напро́чуд прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. напрочуд — див. НАВДИВОВИЖУ.  Словник синонімів Караванського
4. напрочуд — присл. 1》 Надзвичайно, дуже; навдивовижу. 2》 Дуже добре, чудово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напрочуд — НАПРО́ЧУД (у сполуч. з прикм. або присл. — викликаючи почуття замилування, здивування, захоплення), НАВДИВОВИ́ЖУ, НА ДИ́ВО, ДИВОВИ́ЖНО, НАДЗВИЧА́ЙНО, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО, КАЗКО́ВО підсил., ФАНТАСТИ́ЧНО підсил.  Словник синонімів української мови
6. напрочуд — Напро́чуд, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напрочуд — НАПРО́ЧУД, присл. 1. Надзвичайно, дуже; навдивовижу. Погода була напрочуд гарна (Фр., V, 1951, й); Мій супутник виявився напрочуд говірким і товариським дідом (Збан., Малин, дзвін, 1958, 5). 2. Дуже добре, чудово. Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Граб., І, 1959, 413).  Словник української мови в 11 томах
8. напрочуд — Напрочуд нар. На удивленіе. Сон дивен, барзо дивен напрочуд. Макс.  Словник української мови Грінченка