напрочуд
НАПРО́ЧУД, присл.
1. Надзвичайно, дуже; навдивовижу.
Погода була напрочуд гарна (Фр., V, 1951, й);
Мій супутник виявився напрочуд говірким і товариським дідом (Збан., Малин, дзвін, 1958, 5).
2. Дуже добре, чудово.
Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Граб., І, 1959, 413).
Словник української мови (СУМ-11)