напружений
НАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до напру́жити.
Я весь напружений до краю, от-от, здається, розірвусь... (В. Сосюра);
Чому гармаші, поскидавши тілогрійки, не відлучаючись ні на секунду від своїх гармат, стоять біля них у таких по-мисливському напружених позах? (О. Гончар);
Ми одчинили вікно і вдивлялися в туго напружену пітьму (М. Коцюбинський).
2. у знач. прикм. Який перебуває в стані напруження.
Напружені нерви не видержали того гуркоту струн, тієї веселості мелодій (І. Нечуй-Левицький);
Як приємно відчути напружені м'язи, що враз ожили й покотилися під шкірою рухливими м'ячиками (О. Донченко);
Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (О. Гончар);
// Який виражає напруження або свідчить про напруження.
Раптом двері хутко одчинились і в кімнату вбіг захаканий, з напруженим, зляканим лицем Грегуар (В. Винниченко);
На Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима (Ірина Вільде).
3. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється з великим напруженням, не ослаблюючись; який потребує напруження сил, енергії, уваги і т. ін.
Кілька секунд тривав гострий, гранично напружений поєдинок поглядів (Ю. Бедзик);
В цеху, де ремонтувались паровози, кипіла напружена робота (О. Донченко);
Вона спинила на ньому уважний погляд, за яким він відчув напружене внутрішнє життя (С. Журахович);
// Сповнений напруження (у 2 знач.). З.
Кавказу в ті напружені дні було перевезено тисячі офіцерів, козаків, (О. Гончар);
Психологічне розвантаження дуже важливе в наш вкрай емоційно напружений час (з наук. літ.).
4. у знач. прикм. Нервово збуджений; натягнутий.
Сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах .. се могло ще більше пошкодити (Леся Українка);
Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (О. Полторацький);
– Приготуйсь! – різко гукнув Козаков сусідові і сам завмер у напруженому гострому чеканні (О. Гончар).
5. у знач. прикм. Позбавлений природності, невимушеності; удаваний.
А в Кульбаки, якщо вже його притискують, мимоволі з'являється на губах оцей напружений, сухий, наче павутиною наснований осміх. Бо є ситуація, коли краще тінню усмішки прикритись, прикусити язика (О. Гончар);
Хотілося б частіше бачити на наших екранах не ходячі тіні, а живих людей, дуже вже затиснуті наші герої, напружені. Позбуватися б нам удаваної значимості... (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)