напружений
НАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до напру́жити.
Ми ростемо, одною волею напружені. Комуністичною партією керовані (Тич., III, 1957, 18).
2. у знач. прикм. Який виражає напруження, перебуває в стані напруження.
Бідний канцелярист, крізь усі зусилля й напружену увагу, якої вимагала його праця, спостеріг незвичайний рух довкола себе (Фр., VI, 1951, 154);
Напружені нерви не видержали того гуркоту струн, тієї веселості мелодій (Н.-Лев., IV, 1956, 255);
Як приємно відчути напружені м’язи, що враз ожили й покотилися під шкірою рухливими м’ячиками (Донч., II, 1956, 137);
Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (Гончар, Таврія.., 1957, 386);
На Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима (Вільде, Винен.., 1959, 23).
3. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється не ослаблюючись; який потребує напруження сил, енергії і т. ін.
Кілька секунд тривав гострий, гранично напружений поєдинок поглядів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);
Вже кілька днів молодий ревком кипів у напруженій роботі (Дмит., Наречена, 1959, 54);
Вона спинила на ньому уважний погляд, за яким він відчув напружене внутрішнє життя (Жур., Звич. турботи, 1960, 14);
// Сповнений напруження (у 2 знач.).
З Кавказу в ті напружені дні було перевезено тисячі офіцерів, козаків, (Гончар, II, 1959, 378).
4. у знач. прикм. Нервово збуджений; натягнутий.
Сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах.. се могло ще більше пошкодити (Л. Укр., V, 1956, 173);
Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 19);
— Приготуйсь! — різко гукнув Козаков сусідові і сам завмер у напруженому гострому чеканні (Гончар, III, 1959, 163).
Словник української мови (СУМ-11)