напружений

НАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до напру́жити.

Ми ростемо, одною волею напружені. Комуністичною партією керовані (Тич., III, 1957, 18).

2. у знач. прикм. Який виражає напруження, перебуває в стані напруження.

Бідний канцелярист, крізь усі зусилля й напружену увагу, якої вимагала його праця, спостеріг незвичайний рух довкола себе (Фр., VI, 1951, 154);

Напружені нерви не видержали того гуркоту струн, тієї веселості мелодій (Н.-Лев., IV, 1956, 255);

Як приємно відчути напружені м’язи, що враз ожили й покотилися під шкірою рухливими м’ячиками (Донч., II, 1956, 137);

Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (Гончар, Таврія.., 1957, 386);

На Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима (Вільде, Винен.., 1959, 23).

3. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється не ослаблюючись; який потребує напруження сил, енергії і т. ін.

Кілька секунд тривав гострий, гранично напружений поєдинок поглядів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);

Вже кілька днів молодий ревком кипів у напруженій роботі (Дмит., Наречена, 1959, 54);

Вона спинила на ньому уважний погляд, за яким він відчув напружене внутрішнє життя (Жур., Звич. турботи, 1960, 14);

// Сповнений напруження (у 2 знач.).

З Кавказу в ті напружені дні було перевезено тисячі офіцерів, козаків, (Гончар, II, 1959, 378).

4. у знач. прикм. Нервово збуджений; натягнутий.

Сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах.. се могло ще більше пошкодити (Л. Укр., V, 1956, 173);

Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 19);

— Приготуйсь! — різко гукнув Козаков сусідові і сам завмер у напруженому гострому чеканні (Гончар, III, 1959, 163).