1. Словник української мови в 11 томах

напруження

НАПРУ́ЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. напру́жити і напру́житися.

Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (Хижняк, Тамара, 1959, 199).

2. Стан піднесення, збудження, зосередження сил при здійсненні чого-небудь.

Вона жила у вічному напруженні, її рухи зробились жвавими, нервовими, а малі чорні очі неспокійно поблискували (Коцюб., II, 1955, ЗО);

Втомлена від надлюдського душевного напруження, Катерина, стуливши повіки, припала головою до паперів (Вільде, Сестри.., 1958, 102);

Всі слухачі перебувають у дуже нервовому напруженні, ніби чекаючи наближення чогось надзвичайного (Довж., І, 1958, 106);

// Крайня межа, вищий ступінь у здійсненні чого-небудь.

В момент крайнього напруження боротьби, коли немає жалю і милосердя, — його нерви не витримують (Еллан, II, 1958, 79);

Треба було знову пережити смертельне напруження бою (Собко, Кавказ, 1946, 137).

3. перен. Скрутне, важке становище де-небудь, з чим-небудь.

Науковці прагнуть вивести нові культури різного строку дозрівання, щоб полегшити у жнива напруження робіт (Оров., Зел. повінь, 1961, 21);

У роки, коли буває великий урожай, створюється.. напруження з робочою силою і транспортом (Хлібороб Укр., 12, 1963, 32).

4. спец. Величина тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів (сили, температури і т. ін.).

Майстер не може відзначити, з’явилося напруження чи ні (Собко, Біле полум’я, 1952, 313);

Щоб полегшити обробку металу, його треба пом’якшити після зварювання та механічної обробки — зняти внутрішні напруження (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напруження — (зусилля на здійснення чогось) напруга, (більшою мірою) потуга, гарячка, (при ускладненні становища) напруженість, гострота, (ситуації) натягнутість, драматизм, (внутрішній стан при такому моменті) насторога. Словник синонімів Полюги
  2. напруження — напруження – напруга – напруженість Перших два іменники вживаються паралельно, але в розумінні “фізичний стан електрики, яким визначають силу струму” виступає переважно напруга. Напруженість – властивість, стан напруженого. Ослаблення міжнародної напруженості, напруженість уваги. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. напруження — напру́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. напруження — НАПРУЖЕННЯ – НАПРУГА – НАПРУЖЕНІСТЬ Напруження і напруга. Переважно вживаються паралельно, але в значенні "фізичний стан електрики, яким визначають силу струму", в основному напруга. Напруженість, -ності, ор. -ністю. Літературне слововживання
  5. напруження — див. НАПРУГА; (у стосунках) напруженість. Словник синонімів Караванського
  6. напруження — -я, с. 1》 Дія за знач. напружити і напружитися. 2》 Стан піднесення, збудження, зосередження сил під час здійснення чого-небудь. Реакція напруження — комплекс пристосувальних реакцій організму... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. напруження — Напруга Словник чужослів Павло Штепа
  8. напруження — НАПРУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. напру́жити і напру́житися. Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (А. Хижняк); В мені було щось із вдачі факторів, з їх нахилом і замилуванням до якнайбільших напружень волі (М. Грушевський). Словник української мови у 20 томах
  9. напруження — НАПРУ́ЖЕННЯ (затрата великих фізичних або душевних сил під час виконання, здійснення чого-небудь), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ЗУСИ́ЛЛЯ, СИЛКУВА́ННЯ рідше, НАТУ́ГА підсил., ПОТУ́ГА підсил., НАДРИ́В підсил., НАДСА́ДА підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. напруження — Напру́ження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)