напувальник

НАПУВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Працівник, зайнятий напуванням свійських тварин, птиці і т. ін.

2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих.

Подбав Танцюра й про воду, й про напувальник, і про те, щоб була в ньому огорнута марлею ложка. От її, не дуже щедро змочену водою, Женя й дала Василеві Максимовичу посмоктати (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. напувальник — напува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. напувальник — -а, ч. Той, хто когось напуває.  Великий тлумачний словник сучасної мови