напувальник
НАПУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Працівник, зайнятий напуванням свійських тварин, птиці і т. ін.
2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих.
Подбав Танцюра й про воду, й про напувальник, і про те, щоб була в ньому огорнута марлею ложка. От її, не дуже щедро змочену водою, Женя й дала Василеві Максимовичу посмоктати (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напувальник — напува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- напувальник — -а, ч. Той, хто когось напуває. Великий тлумачний словник сучасної мови