напутливо

НАПУ́ТЛИВО.

Присл. до напу́тливий.

– Не може бути правовірний невільником. – Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, – скільки завгодно, – напутливо виправив старий козак (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. напутливо — напу́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. напутливо — Присл. до напутливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напутливо — НАПУТЛИВО. Присл. до напутливий. — Не може бути правовірний невільником. — Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, — скільки завгодно, — напутливо виправив старий козак (Тулуб, Людолови, І, 1957, 454).  Словник української мови в 11 томах