напутливо

НАПУТЛИВО. Присл. до напутливий.

— Не може бути правовірний невільником. — Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, — скільки завгодно, — напутливо виправив старий козак (Тулуб, Людолови, І, 1957, 454).

Значення в інших словниках

1. напутливо — напу́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. напутливо — Присл. до напутливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напутливо — НАПУ́ТЛИВО. Присл. до напу́тливий. – Не може бути правовірний невільником. – Продати його [правовірного] за гроші не можна, але віддати в неволю, як данину, – скільки завгодно, – напутливо виправив старий козак (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах