напівбог

НАПІВБО́Г, а, ч.

В античній міфології – божество нижчого розряду.

В народному середовищі набули слави святі, що їх образи якимсь шляхом асоціювалися з образами старих язичницьких богів і напівбогів, утворюючи в результаті нову язичницько-християнську міфологію, розвиткові якої церква не перешкоджала (з наук. літ.);

// перен. Незвичайна, особлива людина, яка виділяється чим-небудь серед інших.

Дайте їй [людині] на стіл добрий, мов сонце, хліб, та милу працю в руки, та любов у груди – і вона не зігнутою тінню, а напівбогом піде по землі (М. Стельмах);

Тепер я схарактеризував би його отця Парфентія як православного єзуїта – кращого – нічого не придумаєш, але тоді він був для мене напівбогом. Світловолосий, голубоокий, охайно вбраний.., він самою вже зовнішністю своєю справляв чарівне враження (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. напівбог — напівбо́г іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири напівбо́ги  Орфографічний словник української мови
2. напівбог — -а, ч. В античній міфології – божество нижчого розряду. Боги й напівбоги. || Незвичайна, особлива людина, яка вирізняється чим-небудь з-поміж інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напівбог — Напівбо́г, -га; -боги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. напівбог — НАПІВБО́Г, а, ч. В античній міфології — божество нижчого розряду. Боги й напівбоги; // Незвичайна, особлива людина, яка виділяється чим-небудь серед інших.  Словник української мови в 11 томах