напівпар
НАПІВПА́Р, у, ч.
Поле, виоране під озимі або ярові зразу ж після збирання попередньої культури.
Напівпар також сприяє поліпшенню фізичних властивостей орного шару ґрунту (з наук. літ.);
Озимі, посіяні на площах, оброблених за способом напівпару, дають дружні сходи, добре розвиваються і встигають до зими розкущитись (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)