напірник
НАПІ́РНИК, а, ч.
Мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я для подушки або перини; насипка.
Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний);
Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)