напірник

НАПІ́РНИК (мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я, пух і т. ін. для подушки, перини), НА́СИПКА. Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити — і на соломці щасливому добре спиться (Панас Мирний); Дід Євмен з розпореної насипки витягає жменю сіна (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. напірник — напі́рник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напірник — <�спідня> пошивка, насипка, г. насип; ЗСТ. пенал на пера.  Словник синонімів Караванського
3. напірник — -а, ч. Мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я для подушки або перини; насипка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напірник — НАПІ́РНИК, а, ч. Мішок із щільної тканини, куди насипають пір'я для подушки або перини; насипка. Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Панас Мирний); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
5. напірник — Напі́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. напірник — НАПІ́РНИК, а, ч. Мішок із щільної тканини, куди насипають пір’я для подушки або перини; насипка. Замість пуху напірник можна соломою або сінцем набити (Мирний, IV, 1955, 297); Вона поклала для мене свіже рядно і подушку в червоному напірнику на вузьку лаву (Перв., Материн.. хліб, 1960, 14).  Словник української мови в 11 томах
7. напірник — Напірник, -ка м. 1) Исподняя наволока пуховика, подушки. Сим. 133. Вас. 192. 2) Пеналъ.  Словник української мови Грінченка