напірний
НАПІ́РНИ́Й, напі́рна́, напі́рне́, спец.
1. Признач. для утворення напору рідини.
Спорудили [робітники] механізований водогін з напірною баштою, проклали сітку труб, змонтували автопоїлки (І. Волошин);
В напірному басейні регулюється подавання води до турбін (з наук. літ.).
2. Який діє з великим напором.
Необхідно розрізняти води підземної стратисфери – води напірні (часто більш глибокі) і води, що виходять на земну поверхню – мінеральні джерела (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)