напір

НАПІ́Р, по́ру, ч.

Дія за знач. напира́ти² 1, 2.

Під напором підземних нафтових джерел ями часто валилися, засипаючи робітників (І. Франко);

Значну роль відіграють водонапірні башти. Вони не тільки регулюють напір води, а є й запасними резервуарами (з наук.-попул. літ.);

Тягне [молодиця] воду з колодязя... Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню під напором дебелої руки (Панас Мирний);

Ворог, я впевнений, доти не знав ще за люті бої такого напору піхоти і гніву такого її (М. Упеник);

За столом жюрі в складі 3–4 професорів. Біля дверей швейцар ледве стримує напір кандидатів, що бажають виступить перед жюрі (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. напір — напі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. напір — -пору, ч. 1》 Дія за знач. напирати II 1), 2). 2》 тех., зах. Маточина колеса. 3》 Лінійна величина, що характеризує питому механічну енергію рідини в даній точці потоку. 4》 В гідротехнічних спорудах – глибина водойми перед спорудою або різниця рівнів води перед спорудою та за нею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напір — Тиск, натиск, див. гнітити, пресувати, давити  Словник чужослів Павло Штепа
4. напір — НА́ТИСК (натискання, налягання на що-небудь; рішучі, енергійні воєнні дії, щоб відтиснути противника, оволодіти чим-небудь; посилений вплив на кого-небудь з метою спонукати його до чогось), ТИСК, НАПІ́Р підсил.  Словник синонімів української мови
5. напір — Напі́р, -по́ру, -по́рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. напір — НАПІ́Р, по́ру, ч. Дія за знач. напира́ти²1, 2. Під напором підземних нафтових джерел ями часто валилися, засипаючи робітників (Фр., VIII, 1952, 393); Гниле дерево не тримало цвяхів, і мої латки одлітали під напором води (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
7. напір — Напір, -по́ру м. Ступица колеса. Вх. Зн. 39.  Словник української мови Грінченка