нариватися

НАРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., на кого – що, розм.

1. Несподівано, випадково зустрічатися, стикатися з ким-, чим-небудь (перев. небажаним).

[Геся:] Будь, Соню, дуже, дуже обережна. В квартиру й на хвилину не заходь, бо можна знов на засідку нарватись (С. Голованівський);

– Ой, хлопче, нарвемось на патрулів, – застережливо мовив єфрейтор, притиснувшись до паркана (Ю. Бедзик).

2. Те саме, що наража́тися 2.

Подія зі смертю коронного полковника від рук сліпого кобзаря не обіцяла нічого хорошого, і нариватися в місті на лихо ніхто не мав наміру (Іван Ле);

Ще не раз в той день наривався Микола на різні неприємності (Ю. Збанацький).

3. перев. док. Несподівано наскочити.

Лучилося на його біду, що якраз на той час нарвався інспектор: риючись у шкільних паперах, він побачив записані гроші й став питати Райка, де вони (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. нариватися — нарива́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нариватися — -аюся, -аєшся, недок., нарватися, -вуся, -вешся, док., на кого – що, розм. 1》 Несподівано, випадково зустрічатися, стикатися з ким-, чим-небудь (перев. небажаним). 2》 Те саме, що наражатися 2). 3》 перев. док. Несподівано наскочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нариватися — НАРАЗИ́ТИСЯ (своїми вчинками, діями поставити себе під загрозу з боку кого-, чого-небудь, у небезпечне, скрутне становище, викликати несподівані та небажані для себе наслідки), НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм.; НАПРОСИ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. нариватися — НАРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., на кого — що, розм. 1. Несподівано, випадково зустрічатися, стикатися з ким-, чим-небудь (перев. небажаним). [Геся:] Будь, Соню, дуже, дуже обережна.  Словник української мови в 11 томах