наривати

НАРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., чого, що.

1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось.

Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (М. Коцюбинський);

На доброму житі нажинала [Катерина Чумак] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (М. Стельмах);

[Настуся:] Не буду танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь (Т. Шевченко);

Він нарвав тоді інжиру з дерева (А. Кримський);

Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ (К. Гордієнко);

// Зриваючи, складати, робити що-небудь.

Мати .. нарвала букет квітів на своїй клумбі (О. Донченко).

2. Рвучи що-небудь подрібнювати на маленькі частинки.

Наривати паперу.

НАРИВА́ТИ², а́є, недок., НАРВА́ТИ, ве́, док.

Запалюючись, утворювати нарив.

Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (С. Скляренко);

– Дома ж було, чирячок нарве, то я вже й цибульки смажу й ганчірочку тру та й зав'язую (А. Тесленко);

// безос.

– Та тут дівчина розрізала ногу. В лікарню зразу не принесли, воно й нарвало так, що ходити вже їй не можна (О. Копиленко).

НАРИВА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., що, чого, діал.

Готуючи до запрягання, прикріплювати ярмо до дишля.

– Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, Уставайте, вози мажте, ярма наривайте. Сірі воли запрягайте! (П. Чубинський);

Чумак ярма нариває Та в Крим по сіль виїжджає (з думи);

// Запрягати волів.

Кость нариває волів. Чоловік стоїть коло його, навчає (С. Васильченко).

НАРИВА́ТИ⁴, а́ю, а́єш, недок., НАРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., чого, що.

Риючи, робити в землі заглибини, ями.

Клята свиня нарила на городі такого, що хоч плач! (Сл. Б. Грінченка);

// Риючи, навибирати яку-небудь кількість чогось.

Партизанська піхота .. нарила землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі (Ю. Яновський);

Ми з Федьком завжди картоплю копали. Нариємо повні поли, а тоді розпалимо багаття – і в жар... (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. наривати — нарива́ти 1 дієслово недоконаного виду збирати якусь кількість нарива́ти 2 дієслово недоконаного виду утворювати нарив нарива́ти 3 дієслово недоконаного виду прикріплювати ярмо до дишля діал. нарива́ти 4 дієслово недоконаного виду робити в землі заглибини, ями  Орфографічний словник української мови
2. наривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
3. наривати — I -аю, -аєш, недок., нарвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. || Зриваючи, складати, робити що-небудь. 2》 Рвучи, подрібнювати на маленькі частинки. II -ає, недок., нарвати, -ве, док. Запалюючись, утворювати нарив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наривати — (мед.) гноїтися, загноюватися, загноїтися, позагноюватися, зігноюватися, зігноїтися, позігноюватися, нагноюватися, нагноїтися, понагноюватися, погноюватися, погноїтися, угноюватися, угноїтися, повгноюватися  Словник чужослів Павло Штепа
5. наривати — НАРВА́ТИ особ. і безос. (запалюючись, утворити нарив); НАГНА́ТИ безос., розм. (зробити здутою, розпухлою хвору або ушкоджену частину тіла). — Недок.: нарива́ти, наганя́ти (наго́нити рідше).  Словник синонімів української мови
6. наривати — НАРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. наривати — I. Нарива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нарвати, -рву, -веш, гл. 1) Нарывать, нарвать. Ой нарвала дівчина лободи, лободи. н. п. 2) Надрывать, надорвать частью. Віжки були цілі, не нарвані, а як потяг, — так і перегоріли. Волч.  Словник української мови Грінченка